У трирічному віці дитині вже цікаві статеві відмінності
Статевий розвиток, формування психічних особливостей відбувається поступово.
Діти формують уявлення про себе отримуючи інформацію від пізнання себе та світу, який їх оточує. Насамперед, це батьки та інші люди, які контактують з дитиною. Саме батьки, рідні, інші діти в тому числі, допомагають усвідомити і різну статеву приналежність. Приблизно у 3-4 роки у дитини відбувається процес становлення статевої ідентифікації. Тобто дитина розуміє: «я – хлопчик» або «я – дівчинка» але в загальних ознаках. Дорослі допомагають наповнювати це розуміння сенсом, наприклад дозволяючи хлопцям проявляти більш чоловічі риси характеру. В цей же час активно відбувається формування статевих стереотипів поведінки, а також відмінностей між чоловіками та жінками (одяг, зачіска, поведінка). Після трьох років дитина усвідомлює, що стать – незмінне поняття і починає активно наслідувати поведінку інших представників своєї статі.
Цікавість дітей проявляється вже в дуже ранньому віці
У дошкільному віці основним видом пізнавальної діяльності є гра. Саме через гру діти засвоюють ролі, які потім переносять у доросле життя. Так, дівчата частіше грають у ляльки, ігри побутового направлення, а хлопчики грають машинками, бігають одне за одним з іграшковим пістолетом, проявляють силу.
У 4-5 років дитина, чуючи «ти – хлопчик» або «ти – дівчинка», зіставляє звернення з власними відчуттями та тілом і починає цікавитися відмінностями в його будові. А також задавати «незручні» запитання батькам, звертаючись до їх беззаперечного авторитету та вважаючи, що батьки не можуть обманути. Якщо на цьому етапі не звернути увагу, заборонити, сказати занадто відкрито чи, навпаки – занадто мало, ви сформуєте у дитини неправильне уявлення, стереотип, а в деяких випадках і психологічну травму, яка відгукнеться в майбутньому. Потрібно нормально реагувати на запитання дитини, не ніяковіти, бо цим самим дитина засвоїть модель поведінки «бачу чи говорю про щось інтимне – одразу ніяковію та закриваюся»
Не треба говорити про капусту
Культура статевої поведінки є результатом впливу стереотипів у сім’ї впливу й найближчому оточенні дитини. За грамотного впливу дорослих у дитини формуватиметься адекватне ставлення до статевих відмінностей і ролей, стосунків між чоловіком та жінкою, тощо. Дитина може ставити запитання про відмінності статей, походження дітей, тощо.
Статеве виховання – засвоєння знань про взаємини статей, формування культури статевої поведінки.
Тобто батьки повинні говорити з дітьми. Але що бачимо зараз? Хтось не має часу це пояснювати, хтось соромиться, хтось не вважає за потрібне цим займатися, і ми отримуємо казочки про капусту та лелек і шок від споглядання вагітних жінок, оголеного тіла, поцілунків і т. д.
Що робити батькам?
1. Якщо дитина проявляє інтерес – чесно та правдиво, з урахування віку дитини пояснювати тему, яка цікавить.
2. На допомогу вам прийдуть найкращі друзі дітей – книги. Моя власна рекомендація – книга Юлії Ярмоленко «Малечі про інтимні речі». Ви можете спочатку просто переглянути картинки і відповідати на запитання дитини. Книжка розрахована від 2-3х років і до підліткового віку. Особливу увагу варто звернути на розділ з «правилом трусиків» та розділ, який присвячений насиллю, а саме як допомогти дитині його розрізнити та розповісти батькам.
3. Ні в якому разі не перенаправляти дитину: «піди краще спитай у тата» чи «піди спитай у мами, бажано, щоб розмову проводили обидва батьки.
Для чого в нашій державі можуть ввести уроки статевого виховання ? По-перше, всі передові країни бажають мати здорове, обізнане населення, яке створить міцну родину, усвідомлено народить дітей і т. д. Проте не всі батьки можуть власними силами провести всебічне інформування дитини.
По-друге, в Україні спостерігається значний ріст незапланованих вагітностей, абортів, збільшення рівня захворюваності на статеві інфекційні хвороби, що говорить про те, що діти мало орієнтовані в питаннях наслідків ранніх статевих стосунків.
По-третє, значний зріст рівня насилля, особливо сексуального, що дуже турбує батьків, правоохоронні органи, державу.
Варто зазначити, що такі уроки обов’язково повинен проводити неупереджений, спеціально навчений фахівець з медичною та психологічною освітою, враховуючи вік дітей та їх індивідуально-психологічні особливості.